Паломництво на велосипедах у Почаїв
- Подробности
- Опубликовано 10.07.2015
- Просмотров: 1540
Його звершують разом зі своїми парафіянами священики Михайло Анісімов, Миколай Жученя та Сергій Савельєв
Ієрей Михайло Анісімов щойно повернувся з іншого паломництва: разом з дітьми недільних шкіл Колківського благочиння та села Заліси Рожищенського району ходив пішки у Свято-Хрестовоздвиженський чоловічий монастир. І ось у святу неділю, після молебню за подорожуючих, у паломництво вирушає нова група молодих віруючих волинян.
Це буде вже сьома така поїздка на велосипедах у Почахв парафіян Колківського благочиння. Починав ці поїздки саме отець Михайло. Як священику йому хотілося довести, що Церква – це не секта, не зібрання людей тільки похилого віку, а це живе спілкування. Саме ж паломництво у святі місця є бажаним для кожної віруючої душі, бо це ще одна зустріч із Богом. У пішій прощі, у поїздках велосипедом зовсім по-іншому розкриваються люди, ніж би їхали у комфортному транспорті. Це певного роду духовний подвиг, який людина може зверщити лише з Божої волі та з великого свого бажання.
Їдуть у Почаїв не тільки вихованці отця Михайла по колківській молодіжці, прилучаються зі своїми підопічними і отці Сергій Савельєв з Любча та Миколай Жученя з Залісся. Першого року, розказує отець Михайло, група паломників з Волині їздила велосипедами у монастир в Мильцях та у Почаїв. Їдучи на Святу Гору першого дня прибувають у Луцьк, де ночують у Волинській духовній семінарії.
Наступною зупинкою буде джерело святої праведної Анни у селі Онишківці, а далі вже і сам Почаїв. 380 кілометрів дороги! У багатьох селах на Волині, Рівненщині та Тернопільщині уже знають наших паломників, радіють тому, що святі отці зі своїми парафіянами таки знову вирушили у непросту дорогу. Що помоляться і за нас. Гріщних, за мир у нашій багатостраждальній Україні. В якій, дякувати Богу, таки є щиро віруючі люди, які не вважають чимось особливим: ось таким чином, з такими випробуваннями добиратися у святе місце. Як кажуть, сам Бог їх веде.
Отець Михайло вважає, що доки священики мають можливість, то повинні здійснювати подібні паломництва. “Проповідуйте, доки є час!” – говорив колись блаженіший митрополит Володимир. Таке ж паломництво – це певного роду виклик людини самій собі. Чи справиться, чи витримає?.. З Божою поміччю витримують всі, і витримують з великою духовною радістю.
