Синодальный отдел по делам молодежи УПЦ

Православний молодіжний фестиваль, який вже не перший рік проводить Волинська єпархія Української православної церкви, може бути школою дружби і виховання і для “світських” людей

“Море”, “Озеро”, “Ромашка”, “Журналіст-карамелька”, “Пас”… На грудях таборян відразу зауважуєш бейджики з різноманітними назвами: від квітів чи птахів – до навіть відвертого “Лінивець” (і таке довелося прочитати). Дорослі, які працюють на фестивалі православної молоді, пояснюють: кожному таборянину пропонують на бейджику написати слово, з яким вони себе наразі асоціюють. І якщо хтось таким чином висловлює якісь високі устремління, то інший пише відверто про власні наразі лінощі чи небажання поки-що брати активну участь у колективних заходах. Наче і гра, але це дуже цікавий момент з точки зору психології. Бо як ти човника назвеш, так він і попливе. Бо з ким молода людина себе асоціює, скаже знаючому наставнику дуже багато.

Православний молодіжний фестиваль “Фавор проводиться з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта. Комендант фестивального табору протоієрей Миколай Коренга служить у луцькому храмі Всіх святих землі Волинської. Каже: найперше фест потрібен для зустрічі православної молоді, для її спілкування. З одного боку, радісно бачити щороку чимало знайомих облич серед таборян, а з іншого – ще більш радісно, коли обличчя з’являються нові. Це нові люди у Церкві, у її молодіжному та волонтерському русі.

Священик з Цумані отець Михайло Кулакевич, який на фестивалі є духівником його учасників, каже так: “Православна Церква – це вже давно не бабусі, які ставлять свічки у храмі… Але певні стереотипи все ще поширені, і нам треба доводити, що це давно не так”. У храмі в містечку Цумань, де отець Михайло служить уже вісім років, діють чотири хори: від молодіжного – до суто чоловічого (і в усіх регентує матушка). Незабаром сподівається освятити приміщення недільної школи, у якій наразі викладає вже не сам священик, а його добровільні помічники. Двоє із них прийшли у храм до батюшки ще дітьми, двоє – у старшому віці. Але всі мають педагогічну освіту, котра, у поєднанні з духовною підготовкою, дозволяє тепер проводити і уроки Закону Божого, і навчати дітей церковному співу, а ще однією зі спільних мрій молодих помічників священика є бажання організувати гурток по вивченню церковнослов’янської мови, бо у дітей є таке прагнення.

У палатковому таборі, в якому п’ять днів фестивалю мешкають його учасники, прийнято вітатися словом “Радуйтесь!” Цим словом звертався до своїх учнів апостол Павло. І хоча ми, звичайно, розуміємо, що за ним стоїть значно глибший зміст (радуватися насамперед істині, яку приніс нам наш Господь Ісус Христос), але є у цьому слові і буденний момент. Радуватися “фаворики”, як вони себе називають, можуть буквально всьому. Палатковий табір облаштовують у такій чудесній місцині на березі озера Тросне, неподалік села Карасин Маневицького району, що відразу розумієш: Господь таки створив нам цю землю насамперед для радості… Православний молодіжний фестиваль має свої правила. Їхній список тут же, на стенді. “Чесність, ввічливість, субординація, культурне життя, не лихословити, пунктуальність, взаємоповага, відповідальність, активність”. І останнім пунктом є несподіване “Сто поклонів”. Протоієрей Миколай Коренга з цього приводу зауважує, що ще ні разу “фаворики” не доводили себе та оточуючих до стану, коли потрібне було б каяття у формі ста поклонів. Але попередити, сміється, треба!

Щоранку і увечері у таборян – спільна молитва. Вранці православна молодь молиться за мир в Україні, увечері моляться за усіх воїнів і невинно загиблих… Крім духовних бесід, властивих на такому фестивалі, проводяться і розмови на цілком світські теми, але у плані слів апостола Павла про те, що “Все мені можна, але не все мені на користь”. І, звичайно, ліс, що саме на цьому місці наче навмисне розступається на кілька просторих галявин, аби тут можна було облаштувати ціле фестивальне містечко. І озеро, над яким небо, здається, мале форму купола. Щовечора ж молодь збирається біля вогнища. Комендант табору протоієрей Миколай Коренга каже, що розмови бувають і до годин двох ночі. На те й молодість, котру так приваблюють вечорниці у колі нових друзів під світлом місяця. Коли ж найстійкіші і найспрагліші до спілкування розійдуться по своїх палатках, отець Миколай ще раз обійде все палаткове містечко, і лише тоді піде спати сам. Нині дуже рідко чути, аби такі фестивальні табори, просто туристичні походи проводили наші школи чи інші навчальні заклади. Здається, лише Церква і використовує таку форму спілкування з молоддю. У багатьох благочиннях Волинської єпархії УПЦ щоліта проводять подібні таборування.

Для дітей і молоді – це найперше романтика, спілкування, пам’ять на все життя. Звичайно, це дуже велика відповідальність для дорослих, але з благословення владики і божої волі вони беруть її на себе. На фестивалі “Фавор” склалося своє коло однодумців зі священослужителів, які роками, з матушками і дітками своїми дрібними також таборують разом з православною молоддю. І зараз на фесті священики Миколай Жученя, Олександр Білінський та Михайло Анісімов. Директор фестивалю “Фавор” – голова єпархіального молодіжного відділу ієромонах Ілля (Вишневський) – автор креативних ідей для програми табору. Врешті, усі священики, які тут працюють, молоді люди, і “фаворикам” з ними легше знайти спільну мову.

Отець Миколай Коренга каже, що і в соціальних мережах створені групи, які об’єднують учасників фестивалю. Вони навіть проводять зустрічі у Луцьку, з’їжджаючись сюди з усієї Волині. А головне, що молоді люди зміцнюються у вірі, бо отримують під час “Фавору” ще ширше коло однодумців.

Наталія Малімон