Синодальный отдел по делам молодежи УПЦ

У традицію Хмельницької молодіжки увійшли щорічні Різдвяні колядки. У яких бажає прийняти участь не тільки молодь , але й люди більш старші, ну і дітлахи звісно. Кількість бажаючих понести з нами Різдвяну радість щороку збільшується

Колядувати ми починаємо з 8 січня і колядуємо на протязі 2-х тижнів.

Цього року нам вдалось обійти багато районів міста, куди нас запрошували бажаючі заколядувати у їхньому домі. Найбільше всього ми обійшли будинків та квартир, заходили у кав»ярні, магазини. Господарі домів в більшості випадків раділи нашому приходу, переказували своїм рідним , які також мали бажання почути колядників.
Кажуть : якщо нагодуєш колядників, то цілий рік будеш мати достаток. Ми щиро вдячні тим господарям, які вирішили притримуватись цього повір»я, це дуже виручало всіх , особливо тих, хто йшов прямо після роботи на коляду, не встигнувши щось перехопити-поїсти. Практично щодня Бог посилав нам підкріплення для фізичних сил. Це давало змогу обійти більшу кількість домівок аж до пізньої ночі.

Але для нас головною вдячністю були сльози радості, які ми бачили на очах людей. Плакали не тільки бабусі, але й дідусі, їхні сини та доньки. В кожному домі ми бажали щасті, радості, терпіння, Божого благословення. Хтось залюбки по дорозі приєднувався до нас і колядував з нами не один день. І хоча з кожним днем втома зростала, але душа хотіла линути у височінь і прославляти Христа. Повертаючись пізно ввечері додому багато хто ловив себе на думці про те, що завтра сил йти мабуть вже не буде, йшли в мороз , було й так що промокали від дощу «до нитки». Але висидіти вдома мало кому вдавалось: колядки настільки піднімають духовно, радієш всією душею, гарний настрій залишається надовго, ти хочеш все йти і йти. 

Збігав час, наступало Хрещення Господнє. З сумом на очах, розуміли, що колядки добігають кінця. Ми настільки всі здружились, стали однією сім»єю, що розлучатись для нас здавалось немислимо.

Завершальним етапом став святковий стіл за яким ми зібрали всіх колядників. Батюшка щиро дякував всім, хто потрудився у цій благородній справі і побажав молоді здійснення їхніх благочестивих бажань, адже кажуть , що якщо потрудишся для Христа, то і Христос потрудиться для тебе.

Ксенія Марценюк,
секретар відділу у справах молоді Хмельницької єпархії УПЦ