Синодальный отдел по делам молодежи УПЦ

Ще через рік-два, і на молоденьких яблуньках, які тільки минулої осені висадили на семінарському подвір’ї, з’явиться і перший цвіт. Тоді здійсниться одна із мрій нинішнього ректора Волинської духовної семінарії протоієрея Рустика Капауза про розкішний сад біля древніх стін колишнього домініканського костелу, пам’ятки архітектури національного значення, у якому й розмістився нині цей заклад

Бо саме сад тут якраз і пасує., Як пасувала під час відзначення актового дня семінарії та престольного свята семінарського храму тимчасова церква під накриттям, такий собі своєрідний дворовий храм. Парафіяни, який у невеличкого семінарського храму досить таки багато, молилися під привітним небом, і їхні щирі молитви наче линули просто до Господа…

Божественну літургію з нагоди актового дня і престольного свята очолив посланець з митрополії, від владики Антонія, митрополита Бориспільського і Броварського, ректора Київських духовних семінарії і академії, – архімандрит Маркел (Павук), який є духівником київських духовних шкіл.

Йому співслужили архімандрит Аліпій (Сапіга), настоятель кафедрального Свято-Покровського храму протоієрей Георгій Шевчук, благочинний Ківерцівської округи протоієрей Олександр Кондратюк, почесний ректор ВДС протоієрей Петро Влодек і один з перших її викладачів у післявоєнний час протоієрей Валентин Негода, викладачі ВДС отці Олександр Борисов і Олександр Федчук та інші священики. З ними співслужили протодиякон Ігор Савієвський і архідиякон Зосіма (Город). День, коли православна Церква вшановує пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – особливий для семінарії, бо ці подвижники Божі не тільки подарували нам слов’янсьу писемність, переклавши богослужбові книги з грецької на церковнослов’янську, зрозумілу багатьом народам. Вони є небесними покровителями і майбутніх духовних пастирів. Бо семінарія, як зазначив у своєму слові архімандрит Маркел, це заклад не звичайний і не традиційний. Юнаків, які сюди приходять, приводить сам Господь, бо, каже отець Маркел, “попівське життя не таке насправді привабливе, як може здатися на перший погляд, це особлива місія на землі”: служити Богу і людям, спасати людські душі для вічного життя.

Отець Валентин Негода каже, що є наразі єдиним свідком відкриття волинської духовної школи у післявоєнний час. У Луцьку він уже прожив 69 років! Приїхав у наше місто 15 травня 1945 року, бо чув, що тут має бути духовна семінарія. Духовну школу у нашому місті відкрили, вважає протоієрей Валентин, завдяки великим трудам протоієрея Миколая Тучемського, який “за Польщі” керував семінарією у Вільно (тепер Вільнюс), був людиною дуже мудрою і освіченою.

Отець же Петро Влодек був студентом першого набору у цю післявоєнну семінарію, потім довгий час – ректором, і навіть – останнім ректором перед закриттям атеїстичною владою у 1964 році. Вже й у Києві закрили духовні школи, а на Волині вона ще діяла… Взагалі історія Волинської духовної семінарії, з якою коротко познайомив її нинішній ректор протоієрей Рустик Капауз, дуже цікава і своєрідна. Це семінарія “подорожуюча”, бо її кілька разів переводили з одного в інше місто на території Великої Волині. Проте свій початок вона бере від 14 травня 1796 (!) року, отож нині відзначаємо 218 річницю з часу її заснування як богословської школи для захисту православної віри.

Молитовно з вірними Церкви під час божественної літургії був і митрополит Волинський та Луцький Ніфонт. Його до останньої миті чекали на службу, але, як розказав отець Рустик, у нашого владики трохи підвело здоров’я. І він відправився на малу батьківщину, у Галину Волю, бо ж де ще стає легше, як не у рідних краях… Отець Рустик виголосив велику подяку владиці Ніфонту за його труди заради розвитку на Волині духовної школи.

Семінарія – це його велике дітище, це його безкінечні клопоти заради людей, які мають у майбутньому послужити Церкві Христовій, заради тих, хто навчає і виховує майбутніх пастирів. Як святі рівноапостольні Кирило і Мефодій були просвітителями, образно кажучи, темряви, бо принесли світло живої віри, так цю живу віру мають нести людям і вихованці Волинської духовної семінарії. Архімандрит Маркел (Павук) у своєму слові відзначив, що коли тільки зачиналася у Києві перша духовна школа, то її девізом стали слова “Один – за всіх, і всі – за одного!” Бо треба було триматися купи у захисті батьківської віри… Відчуття цієї єдності є, вважає отець Маркел, і у Волинській духовній семінарії, вихованців якої знають у і Київській духовній академії. Є тут злагода і мир, є спокій і молитва, каже архімандрит Маркел. Дай Боже, аби ця єдність на зменшувалася, тоді більше буде у світі людей, які і самі спасуться, і зможуть спасати інших.

Наталія Малімон