Синодальный отдел по делам молодежи УПЦ

Вихованцями Православного руху "Патріот" с. Березоточа Лубенського благочиння за час дворічної діяльності зроблено багато добрих справ, основою яких є турбота про збереження православних та історичних цінностей. Але як говорить приказка – якщо гарно працюєш, умій гарно і організувати відпочинок, набратися сил на нову працю

У якого хлопця серце не завмирає від одного слова – похід?.. У юному віці кожен повинен на власному прикладі відчути, як це – жити, покладаючись на власні сили, кмітливість, увагу та працьовитість. І отримувати від цього насолоду повними грудьми і всім серцем. Тож у середині серпня діти зі своїм духовним наставником протоієреєм Романом Кулиничем відправилися у триденний похід на берег річки Сула.

У живописні місця, розташовані між селами Березоточа і Вовчик, "Патріотівці" вирушили на велосипедах. З веселощами, жартами, але цілеспрямовано і організовано, допомагаючи один одному з туристичним скарбом (наметами, казанками, провізією тощо), вирушили колоною до наміченого місця, де і розбили наметовий табір.
Діти відповідально поставилися до життя на природі - встановили намети загонів №№ 1, 2, 3, 4 і палатку Штабу табору. Також у наметі, відведеному під трапезну, був зібраний весь провіант і обговорено меню триразового харчування на троє повних діб. На честь відкриття православного табору "Патріот" був піднятий і встановлений державний прапор України і відслужено молебень. Після урочистого відкриття табору перейшли до цікавої і пізнавальної праці та активного відпочинку.

Скільки було радощів і задоволення від того, що все готувалося на багатті!.. Після вечері відпочивальники збиралися біля вогню, щоб узгодити режим життя табору, чіткі правила дотримання порядку і дисципліни, плани на наступний день. Всього у таборі перебувало 13 дітей. Кожен загін придумав собі девіз і назву. Найчисленнішим став загін № 3, у якому було шестеро хлопчиків 10 -12 років. Загін № 2 складався з трьох дівчаток 11 - 17 років. В загонах №№ 1 і 4 були підлітки 14 - 16 років.

Ранок починався з підйому о сьомій годині. Після ранкової зарядки з пробіжкою і умиванням, починався час для ранкових молитов. Далі табір збирався у трапезній, де всіх уже чекав приготований на багатті сніданок. У продовж дня "Патріотівці" займалися заготівлею дров, іграми, купанням у річці і т. д. Молодь відповідально поставилася до всього, пов’язаним з відпочинком - все сміття було вивезено і утилізовано.

Час за цікавими заняттями швидкоплинний. Діти зазначають, що найтеплішими, яскравими і найбільш запам’ятовуючими були саме вечори, коли жаркий серпневий день змінювався палаючим заходом сонця і всі збиралися біля багаття. Щовечора діти спілкувалися, розповідали історії, планували подальше життя, говорили зі священиком на духовну тематику. Перед відбоєм весь табір збирався на вечірню молитву. Життя у таборі не згасало і вночі - біля багаття всю ніч позмінно чергували хлопці, по дві години охороняючи державний прапор і спокій відпочивальників.

Три доби пролетіли швидко. Настав час збиратися. Після збору наметів і скарбу, в останній вечір всі зібралися біля вогнища. Запекли картоплю, заварили чай і за вечерею згадували яскраві моменти з життя табору. Багато позитивних емоцій викликало у дітей нагородження за підсумками життя на природі. Штаб табору відзначив успіхи кожної дитини у номінаціях: кращий кухар, кращий черговий по табору і т. д. Всі діти отримали на пам'ять православний журнал для молоді "ОТРОК". Перед тим як був спущений прапор, "Патріотівці" з духовним наставником відслужили подячний молебень.
Дорогою додому "Патріотівці" вирішили неодмінно повернутися на наступне літо, але вже в більшому складі і на більший час, хоча б діб на п'ять. Штабу табору висловлює подяку всім хлопцям молодіжного православного руху "Патріот" за добру організацію і дисципліну.

********************************************************
ЛІТО – ЦЕ ДНІПРО…

Хто з дітей не віддає перевагу відпочинку біля води всьому іншому, чим так багате літо? Глава православного братства Святителя Миколая Чудотворця м. Кременчука протодиякон Віктор Дудниченко розповідає, що молодь братства, звичайно, теж не є винятком, тож для дітей постійно організовуються різноманітні походи на річну.
В один з таких спекотних днів було організовано невеликий одноденний похід. До Дніпра – рукою подати, але ж набагато цікавіше не просто прибігти і купатися – цікавіше, коли відпочинок на воді – це цілий комплекс розваг!
Протодиякон Віктор Дудниченко зазначає, що добре, коли запальна молодь організована, під наглядом дорослих краще сприймає настороги бути обережними на воді та активно і з користю для здоров’я проводить дозвілля.
Скільки було радощів і яскравих емоцій, коли випросивши дозволу у батьків і почали нарешті збиратися! Підготовка – серйозна: з кухонним приладдям для польової каші, спортивним інвентарем тощо.

Хлопці чудово відпочили, грали у пляжний футбол, ловили рибу, купалися в річці. А тим часом і юшка з риби зварилася на багатті в казанку, і очікувала своїх любителів, закликаючи до страви надзвичайним ароматом... Повернулися додому повні чудових вражень, очікуючи нових зустрічей на природі.

*******************************************************
 ПРАВОСЛАВНИМИ ДОРОГАМИ УКРАЇНИ

У самому розпалі літа у Лубенському благочинні єпархіальним відділом у справах молоді і сім'ї була організована паломницька поїздка до міста Полтава. Численна група паломників складалася з 45 чоловік, більшість з яких – це діти й батьки, парафіяни храму Різдва Пресвятої Богородиці міста Лубни та Свято – Покровської церкви сіл Березоточа, Вовчик, Литвяки, Висачки Лубенского благочиння.

У супроводі священиків прочани відвідали Свято - Хрестовоздвиженський жіночий монастир, Свято - Макаріївський кафедральний собор, храм на честь великомучениці Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. Прочани заслухали багаті духовні розповіді про історію храмів та поклонилися святиням. З особливим благоговінням паломники вклонилися чудотворній іконі Горбаневської Божої Матері, після чого прочани держали путь до Горбанівки (Передмістя Полтави).

З особливо піднесеним настроєм люди вознесли молитви Господу під час молебню біля цілющих джерел на місці обретіння чудотворної Горбаневської ікони Божої Матері.

Відділ у справах молоді та сім’ї Кременчуцької єпархії від імені паломників висловлює подяку духовенству Полтавської єпархії за надану допомогу у організації поїздки, окремі слова вдячності - протоієрею Сергію Кас’яненку.
Свя́то-Хрестовоздви́женський жіно́чий монастир.

Храмове свято Хрестовоздвиженського монастиря – 27 вересня.

1650 року, на честь перемоги повстанців над військами польських магнатів і шляхти та визволення Полтави і краю від польсько-шляхетського поневолення, поблизу міста, на високій горі, вкритій віковим лісом, з дозволу київського митрополита, відомого українського церковного діяча і письменника Сильвестра Косіва було засновано Полтавський Хрестовоздвиженський монастир, котрий стає найпівденнішим серед так званих городянських, тобто полкових монастирів Гетьманщини XVII століття. Очолював будівництво ігумен Лубенського Мгарського монастиря Калістрат.
Перші монастирські споруди зводилися з дерева в лісовій гущавині, куди вела лише вузенька стежина. Полтавський монастир став значним просвітницьким центром Півдня Гетьманщини, у джерел якого стояв архієпископ Слов'янський та Херсонський Євгеній Булгаріс — особистий приятель французького просвітника Вольтера, колишній бібліотекар Катерини II. Завдяки його старанням монастир мав найбільшу в регіоні книгозбірню.

Собор на честь Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господня споруджений як головний храм монастиря 1689–1709р.р.. У Полтавський період Великої Північної війни, впродовж травня — червня 1709 року монастир був резиденцією Карла XII. На думку дореволюційних істориків-краєзнавців саме на монастирському пагорбі відбулося важке поранення короля у ногу напередодні Полтавського бою на світанку 17 червня 1709 року. Вже після битви 28 червня монастир оглянув і Петро І. Відтоді відвідування полтавської обителі представниками правлячої династії царської Росії були включені до обов'язкової програми перебування вінценосних у Полтаві.

Троїцька церква монастиря споруджена 1750р. поряд із соборною. Зруйнована під час Другої світової війни. 1999р. відновлена на попередньому місці на кошти Олександра Сабка. У першій половині 19 ст. у межах монастиря було засновано Монастирське кладовище. Симеонівська церква на території монастиря збудована 1887р. неподалік Троїцької церкви, з південного боку. (http://uk.wikipedia.org/)

Голова Кременчуцького єпархіального відділу у справах молоді і сім’ї протоієрей Роман Кулинич,
ел. пошта Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.