Відвідали православні святині і катались на лижах у горах: як православна молодь Волині відпочила на Закарпатті

Бути молодим – це бути активним. Молоді властиво прагнути до того, щоби життя було цікавим, сповненим вражень та насиченим різноманітними подіями. Звісно, це стосується, першою чергою, дозвілля, причому багатьом молодим людям подобається і подорожувати. Отож, якщо трапляється нагода, вони не пропускають такої можливості

І саме таким є відпочинок православної молоді; воцерковлені віруючі православні юнаки та дівчата гармонійно поєднують активний відпочинок із духовною складовою, тобто проводять його з користю для душі і не позбавляючи себе, звісно, певних земних радощів.

Доказом цього є, до прикладу, православне молодіжне товариство «Ставрос» («Ставрос» перекладається з грецької як «Хрест»), яке, з благословення єпископа Волинського і Луцького Нафанаїла, більше місяця тому постало при Свято-Пантелеімонівському храмі Луцька. Так 27-30 січня, з благословення владики, учасники цього об’єднання на чолі із духівником молодіжки кліриком Свято-Покровського храму протоієреєм Іоанном Піпашем здійснили подорож до мальовничого куточка України – Закарпаття.

Розпочалася подорож, звісно, з молитви. У Свято-Пантелеімонівському храмі протоієрей Іоанн Піпаш відслужив молебень за подорожуючих, благословивши юнаків та дівчат на гарне і корисне її проведення.

Православна молодь відпочила у Рахівському районі Закарпатської області на базі туристичного відпочинку «Драгобрат», яка розташована неподалік найвищої гори України – Говерли. Сюди гості з Волині прибули у неділю вже ввечері, отож, повечерявши та помолившись, молоді люди та їхній наставник протоієрей Іоанн Піпаш відійшли до сну, набираючись сил для активного відпочинку наступного дня.

Чарівні карпатські краєвиди, сніжна зимова погода – усе тут налаштовувало саме на такий відпочинок на лоні природи. Як і годиться православним християнам, кожен день перебування на туристичній базі “Драгобрат” розпочинався із ранішніх молитов, після яких протоієрей Іоанн прочитував Євангеліє та виголошував невеличку проповідь на євангельську тему.

А сам відпочинок волинської молоді був дійсно активним та насиченим. Адже сам рельєф карпатських гір сприяє такому виду дозвілля, як катання на лижах.

Отож, вже першого дня учасники молодіжки «Ставрос» досхочу наїздилися з гірки на лижах, не обійшлося без падінь та курйозних ситуацій. Але усі однозначно отримали задоволення від такого проведення часу, тим більше, що молодь полюбляє як раз саме відпочинок, в часі якого можна «набратися адреналіну».

Ввечері молоді люди передивилися документальний фільм «Клятва преподобного Іова» про життя та подвиги шанованого святого Закарпаття – святого преподобного Іова Угольського. Молодь із великою зацікавленістю ознайомилася з життям цього угодника Божого, тим більше, що він жив і подвизався у тій частині Закарпаття – Верховині, яку як раз і відвідали молоді православні волиняни.

Цікаво, що святий преподобний Іов Угольський (у миру Іван Кундря) обітницю повністю присвятити своє життя Богу, ставши ченцем, дав ще десятирічним хлопчиком. Тоді у його рідному селі Іза, яке, до слова, подарувало Православній Церкві понад 160 ченців, переховувався від австро-угорської влади православний ієромонах Амфілохій (Кемінь). На грудях ченця сяяв золотом наперсний хрест, і маленький Іван Кундря дуже хотів його поцілувати. Але старець сказав, що той, хто поцілує цього хреста, повинен усе життя присвятити Богу і стати ченцем. Десятирічний Іван Кундря, не вагаючись, поцілував хреста і дав обітницю стати монахом. І ця клятва визначила увесь його шлях.

Мрією хлопця було подвизатися на Святій горі Афон, але їй не судилося здійснитися. Промисел Божий визначив йому бути на рідній закарпатській землі, стати духівником і дороговказом до Христа не лише для місцевих мешканців, але й для вихідців з багатьох інших країв усього тогочасного СРСР та суміжних країн. При чому подвижнику довелося сповна перетерпіти «Голгофу» сталінських таборів, а також, у складі Чехословацького корпусу, пройти фронти Другої світової війни. Щоправда, як монах, він не брав у руки зброю, допомагаючи бійцям посильною працею та молитвою.

Преподобний Іов 40 років служив на рідній землі як душпастир, 20 років він був настоятелем храму святого великомученика Димитрія Солунського у селі Мала Уголька. Служіння преподобного припало на час панування безбожництва, отож преподобний Іов став тим, хто у ті важкі часи словом своєї проповіді, самим життям свідчив про істину Православ’я. У нього відкрився дар прозорливості, дав йому Господь і дар зцілювати навіть невиліковні хвороби.

Завдяки преподобному Іову Угольському, у часи його служіння до Бога і православної віри прийшло багато людей, приїздили до нього за порадою та духовною розрадою люди з усього тогочасного Радянського Союзу. До слова, за рекомендацією преподобного Іова Угольського на навчання до духовних семінарій вступили і по тому стали пастирями понад 150 юнаків. До Господа старець відійшов 28 липня 1985 року, а 12 жовтня 2007 року відбулося віднайдення його чесних мощів. І вже у вересні наступного 2008 року Іов Угольський був прославлений Українською Православною Церквою в лику святих.

Отож, ознайомившись із життям та подвигами святого преподобного Іова Угольського, молоді православні волиняни отримали величезну духовну наснагу. Адже життя цього святого угодника Божого є яскравим прикладом віри і благочестя.

Другий день додав молоді позитивних вражень, адже гості з Волині мали можливість сповна насолодитися карпатськими краєвидами з висоти пташиного польоту, прокатавшись на підйомниках гірського атракціону “Карпатська чайка”. По тому, як і попереднього дня, хлопці та дівчата могли досхочу покататися на лижах. І ті, хто ще учора почувався непевно, а то й час від часу падав, тепер вже доволі впевнено з’їжджали з гірки.

Благодатна земля Закарпаття відома своїми численними православними святинями, зокрема, тут нараховується 42 православних монастирі та більше 700 православних храмів. Отож, третього дня перебування на Закарпатті учасники молодіжки «Ставрос» відвідали і святині цього краю.

Розпочалося це невеличке паломництво з відвідання чоловічого монастиря на честь святого архистратига Михаїла у селі Грушево Хустської єпархії. Цей монастир цікавий тим, що заснований він був ще у IX столітті, коли світло Христової істини – святе Православ’я – було принесене на Закарпаття завдяки місіонерським трудам святих рівноапостольних Мефодія і Кирила. Щоправда, у XVII столітті монастир припинив своє існування і був відроджений вже у 2004 році. Тут прочани з Волині приклалися до святинь монастиря, залишили записки для поминання на Літургії своїх рідних і близьких, а також підкріпили свої сили під час сніданку і монастирській трапезній.

Молоді православні лучани також здійснили і паломництво до Свято-Миколаївського чоловічого монастиря села Іза-Карпутлаш Хустської єпархії, де перебувають чесні мощі святого преподобного Олексія Карпаторуського. Цього угодника Божого називають апостолом Закарпаття, адже саме він започаткував і втілив у життя повернення карпаторусинів – українців Закарпаття – з насильно накиненої унії до лона Святої Православної Церкви. Власне, і сам Свято-Миколаївський монастир в Ізі-Карпутлаші був заснований у 1919 р. преподобним Олексієм Карпаторуським, який і став його першим намісником.

Отож, православні юнаки та дівчата з луцької молодіжки «Ставрос», прибувши до Свято-Миколаївського монастиря, мали можливість молитовно вшанувати святого преподобного Олексія Карпаторуського та прикластися до його чесних мощів.

«Ублажаєм тя, преподобний отче наш Алексіє, і чтім святую память твою, наставниче монахов і собеседниче ангелов», – так, єдиними устами і єдиним серцем, паломники з Волині проспівали величання преподобному, увійшовши до Свято-Миколаївського монастирського храму.

Духівник молодіжки протоієрей Іоанн Піпаш також відслужив молебень преподобному Олексію Карпаторуському. У своєму слові проповіді він закликав молодь ревно триматися святої православної віри, наслідуючи приклад життя преподобного Олексія.

«Понад 300 років на Закарпатті не було жодного православного священика, і ось завдяки трудам святого Олексія Карпаторуського народ Закарпаття зміг повернутися до лона Святої Православної Церкви. Ми, під час молебню, чули слова молитви про те, щоби Церква Православна не оскуділа пастирями, щоби завжди Господь закликав і поставляв на служіння Собі і Своїй Святій Церкві достойних. А усі ми, наслідуючи приклад цього святого подвижника Закарпаття, повинні ревно триматися нашої святої Православної віри, бути вірними Святій Православній Церкві, берегти цю віру попри усі труднощі, що мають місце й у наш час. А також проповідувати Православ’я і показувати його красу самим нашим життям», – наголосив отець Іоанн Піпаш.

Також прочани з Волині мали можливість зробити фото на пам’ять із намісником Свято-Миколаївського монастиря архімандритом Адріаном.

А завершилася подорож до Закарпаття відвіданням чоловічого монастиря святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, що у селі Сільце Іршавського району, який належить до Мукачівської єпархії. Тут гостей з Волині радо зустрів благочинний монастиря архімандрит Агапіт (Шпиняк).

Сам отець Агапіт є уродженцем Волині і випускником Волинської духовної семінарії. Він почастував гостей смачною вечерю у монастирській трапезній, а також розповів про життя обителі.

Варто зауважити, що довкола Свято-Іоанно-Богословського монастиря, який був заснований у 2001 році, гуртується місцева православна молодь, діє тут, відповідно, і молодіжне об’єднання на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Спільно із православним братством Святого Іоанна Предтечі з міста Іршави православна молодь здійснює соціальне служіння, провадячи, таким чином, і місіонерську діяльність.

Так, як розповів отець Агапіт, вже доброю традицією стало відвідання, особливо у дні Світлого Христового Воскресіння, місцевих психоневрологічних диспансерів, а також реалізація різноманітних проектів з допомоги дітям із особливими потребами та пацієнтам місцевого хоспісу. Відвідують насельники монастиря та православна молодь й інші лікувальні заклади. Цікаво, що місіонерська діяльність і соціальне служіння провадиться і серед місцевих ромів.

А минулого року незабутні враження для місцевих дітей та молоді приніс відпочинок у Греції, який став можливим завдяки допомозі благодійників.

«Відпочинок був чудовим, мало того ми мали можливість відвідати і Святу гору Афон», – поділився враженнями отець Агапіт.

Гості з Волині щиро подякували отцю Агапіту за гостинність. У свою чергу, отець Агапіт закликав на присутніх Боже благословення та побажав новоствореній молодіжці «Ставрос» Божої помочі і натхнення у здійсненні усіх майбутніх справ. Архімандрит Агапіт також подарував кожному у благословення іконочки Божої Матері «Призри на смирення», святого апостола Андрія Первозванного і святого рівноапостольного князя Володимира, побажавши щасливо повернутися додому.

Ось так завершилося триденне перебування православної молодіжки «Ставрос» на Закарпатті. Православні юнаки та дівчата з Луцька провели його з користю для душі, також отримавши і тілесну радість від активного зимового відпочинку в Карпатах.

Молоді люди одностайно не могли приховати свого задоволення від подорожі. Вони також щиро сподіваються, що Господь сподобить їх ще не один раз побувати на чарівній землі Закарпаття, відвідати її православні святині та насолодитися чарівною природою цього прекрасного краю.

Довідка:

Преподобний Олексій Карпаторуський (у миру Олександр Кабалюк) народився у 1877 році у благочестивій селянській родині. Хлопець після проходження військової служби вирішив стати ченцем і промислом Божим побував у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі, де побачив усю красу та благочестя православного чернечого життя. З того часу він щиро навернувся до прадідівської Православної віри, маючи тверде переконання, що Єдина Свята Соборна і Апостольська Церква – це саме Східна Православна, а не та, яку очолює папа Римський. Тим більше, що це Православ’я було споконвічною вірою Закарпатської Русі ще з часів святих рівноапостольних Мефодія і Кирила.

Думка про відродження Православної Церкви на Закарпатті, яка була у серцях багатьох карпатських українців, не покидала Олександра Кабалюка – він побував на Святій горі Афон, на Святій Землі, причому ці паломницькі поїздки він звершив вже із Закарпаття зі згодою багатьох однодумців. Зокрема, настоятель руського Свято-Пантелеімонівського монастиря на Святій горі Афон архімандрит Мисаїл з любов’ю прийняв Олександра і уважно вислухав його розповідь про важке положення православного руху в Карпатській Русі. Духовна рада монастиря 8 липня 1908 року, у свято Казанської ікони Божої Матері, вирішила урочисто приєднати Олександра Кабалюка до Православної Церкви.

Причастившись Святих Таїн, Олександр отримав від архімандрита Мисаїла ікону Божої Матері «Акафістна» зі словами: «Прийміть від мене цю ікону Божої Матері і відвезіть її до свого краю як благословення святої Афонської гори». У даний час ікона знаходиться у Свято-Благовіщенському храмі міста Хуст.

25 березня 1910 р. у Свято-Онуфріївському Яблочинському монастирі, по благословенню архієпископа Холмського Євлогія, архімандритом Серафимом послушника Олександра Кабалюка було пострижено в малу схиму з нареченням імені Алексія, на честь Алексія, чоловіка Божого.

11 липня 1910 р. відбулося висвячення монаха Алексія на ієродиякона, а 15 серпня, в день Успіння Божої Матері — на ієромонаха.

Повернувшись до рідного Закарпаття, ієромонах Олексій спочатку таємно відправляв богослужіння та різні треби. До слова, траплялося, що під час відправи однієї Божественної Літургії, преподобний Олексій Карпаторуський причащав до трьох тисяч вірян. Разом із тим, за ним пильно слідкувала угорська жандармерія, і задля безпеки він певний час перебував у Північній Америці. Втім, дізнавшись про проведений австро-угорською владою так званий Мараморош-Сиготський процес, коли було засуджено, ніби за державну зраду, багато православних русинів – так ще називали себе карпатські українці, – отець Олексій повернувся до рідної землі. Його ув’язнили, і у тюрмі він був до 1918 року.

Після приєднання Закарпаття до Чехословаччини у 1919 році Православна Церква отримала можливість вільно звершувати своє служіння – до батьківської віри повернулась переважна більшість краян. Розцвіло і чернече життя.

У 1920 році ієромонах Олексій (Кабалюк) приїхав до Хуста і знову відкрив молитовний дім, при якому згодом його стараннями було започатковано інтернат для православних учнів гімназії та громадянську школу. За пропозицією першого в період відродження Православної Церкви на Закарпатті карпаторуського єпископа Досифія (Васича), 17 серпня 1921 року братією Свято-Миколаївського монастиря, що будувався в селі Ізі, було обрано отця Алексія його настоятелем, а наступного ж дня він був зведений єпископом Досифієм у сан ігумена.

У липні 1925 року тим же єпископом отця Алексія було зведено у сан архімандрита і призначено головою Духовної консисторії, що знаходилася в Хусті. Там він побудував Свято-Благовіщенський храм і був його настоятелем до останніх днів свого життя. Всі православні монастирі на Закарпатті того часу були зведені за його безпосередньою участю, і надалі він підтримував їх як духовно, так і матеріально.

Незадовго до смерті, 9 листопада 1947 року, він прийняв велику схиму і 19 листопада (2 грудня) цього ж року мирно відійшов до Господа у Домбоцькому Свято-Успенському жіночому монастирі. Звідти його було перевезено до Свято-Миколаївського монастиря в селі Іза, де 22 листопада (5 грудня) поховано на братському кладовищі поблизу обителі.

У 2001 році він був прославлений Українською Православною Церквою у лику святих. Там же у Свято-Миколаївському монастирі села Іза-Карпутлаш і перебувають чесні мощі святого преподобного Олексія Карпаторуського – апостола Закарпаття.

  • 20190128_114405-1024x768
  • 20190128_115137-e1549017620242-768x1024
  • 20190128_122221-e1549017648309-768x1024
  • 20190128_172920-1024x576
  • 20190129_174849-e1549017671467-768x1024
  • 20190129_183018-1024x768
  • IMG-0601067a6d8198388ed4781ddc1e74ca-V-768x1024
  • IMG-0a45fecb53ac80545ecbf60980edf1b5-V-768x1024
  • IMG-1321dd4bc4a77ab97199795976659f2a-V-1024x768
  • IMG-1aee84a02d071f889291b3e6bfe67ff2-V-1024x768
  • IMG-1cb285b906d12f063eb3dd62b348f756-V-1024x768
  • IMG-23158ef9378e7fb42eb88c5daa8de827-V-768x1024
  • IMG-2b5f30a7f8a5db4c62f639a6c6cb104b-V-1024x768
  • IMG-2c35a78e8865292f42d5bf34fd22c3a6-V-768x1024
  • IMG-3d47d9fe618fcaa5236737ba9cf9eb16-V-1024x770
  • IMG-4e139a3a53aeccc4fbd02fb1f27dce1a-V-768x1024
  • IMG-4f5046732dc7a80db1bbafdbab29bb2e-V-1024x768
  • IMG-601817e7e17ab6e7a5b9c77d969e80ec-V-1024x768
  • IMG-6f1bc56a5707b16c5c8c2c3f7b76e7e6-V-1024x770
  • IMG-760663a4c5b0f95534eb3012a345b453-V-1024x768
  • IMG-7c6bb669cf1c84d02d6f4f1998aff899-V-770x1024
  • IMG-982fd4f9769d75ca7315a97bf977a0f8-V-1024x768
  • IMG-9a0b7562766010b30e7f8f1caa030c02-V-1024x768
  • IMG-9b680fca530680be84fbd6bc84ea33a0-V-1024x768
  • IMG-9d8b7774e99ebe8f268771d34f290a90-V-1024x768
  • IMG-9fd0816c269eca3744b0abbfecda39bb-V-1024x770
  • IMG-a16240895641081a75acda534e4b69b3-V-1024x768
  • IMG-a232fa65ca9ef5f35d5f145ac2758df0-V-768x1024
  • IMG-a2ebe8c3c5b9ed23bc0b1edbb49d9b61-V-1024x768
  • IMG-abd07da94634b08321a253b26a06f974-V-768x1024
  • IMG-b1866b35f67bce6f43a876dacb609c8f-V-768x1024
  • IMG-c8eefd88752472a6dc235981bd4c4b3e-V-768x1024
  • IMG-d0ad5c024f91ce4dc8c1ffaaa48a7f4e-V-1024x576
  • IMG-deba7528e1d15f44ef7e99a9e66f296a-V-1024x768
  • IMG-f258b56fc41a8f4f348cbf9420613526-V-1024x768
  • IMG-f6c39b7c4a82e05b133ed4fb460e8aab-V1-768x1024
  • download.jpeg

Джерело