Синодальный отдел по делам молодежи УПЦ

Кожному Господь вділяє його хрест, і кожен має донести його до останнього дня свого земного життя. 40 чоловік різного віку, є такі, котрим понад 80, а є і дуже молоді, але вже інваліди, доживають свого віку у територіальному центрі соціального обслуговування у селі Білосток Луцького району

У цьому домі чисто і затишно, і зовсім не пахне самотньою старістю. Білостоцький центр особливо вражає саме чистотою і затишком, облаштованим побутом для інвалідів та стареньких людей. Тут на практиці втілюється Божа заповідь про те, як важливо любити свого ближнього. І тільки ті, котрі щодня спілкуються з підопічними «казенного» дому, розуміють, як непросто це робити: без нервів, з терпінням і терпимістю, з усвідомленням того, що у кожного свій хрест, свій він і у тих, хто займається цією Богоугодною справою. А духовних сил додає і підопічним, і працівникам закладу спілкування та підтримка Волинської єпархії Української Православної Церкви.

Голова єпархіального інформаційно-просвітницького закладу протоієрей Валентин Марчук бував у цьому закладі не так давно, а вже своє земне життя у цих стінах закінчили четверо підопічних… Головне ж, що пішли вони на зустріч із Господом як православні християни. У центрі облаштовано капличку, в якій звершуються Богослужіння, служать молебні за здоров я, духовну опіку звершує настоятель місцевого білостоцького храму отець Володимир Андрійчук, і добрими помічниками працівників центру стали члени православного сестринства з луцького храму Всіх святих землі волинської на чолі зі своїм духівником отцем Андрієм Нікітічем. З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта у суботу 10 вересня Божественну Літургію у центрі відслужив протоієрей Валентин Марчук. Йому співслужили отці Андрій Нікітіч і Володимир Андрійчук. За Богослужінням співав хор студентів Волинської духовної семінарії.

Увечері перед Богослужінням православні сестри милосердя підготували тих, котрі бажали, до сповіді. Разом молилися, просили у Бога Його милості отримати після сповіді Святе Причастя. До Чаші підійшло сорок чоловік, священики причастили і лежачих. Кожному з причастників вручили іконку, шоколадку та солодкий пиріжок.

Великою духовною радістю були для людей з непростою долею і Богослужіння, і Святе Причастя, спілкування зі священиками та підтримка православних сестер милосердя. Ці люди, яких доглядають у білостоцькому центрі, найперше сьогодні потрібні Богу, але і Він, віра у Нього, надія на Його милість їм дуже потрібні.

Джерело