Синодальный отдел по делам молодежи УПЦ

Хтозна, скільки років традиції прощ до святих місць, а з Волині тралиційно паломники ходять на Святу Гору Почаївську. Ходили наші предки, ходять і їхні нащадки хоча, звісно, у час, коли в будь-яке святе місце можна без проблем заїхати, менше людей, спроможних на духовний подвиг прощі

Студенти Волинської духовної семінарії вперше у піше паломництво до Почаєва вирушили 22 роки тому і вів їх тепер архімандрит Аліпій (Сапіга). Відтоді щороку у Петрівський піст вирушає до Почаєва група, в якій буває і 30, і 20, а буває і 9 студентів: це вже залежить від волі Божої, від сили духовної у самої людини, аби наважитися на таку непросту дорогу.

В цьогорічній групі студентів – 15 чоловік. Після молебню у Свято-Покровському храмі, який відслужив голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук, повів їх священик Федір Сігнаєвський. Він вже 12 років у сані священика, закінчував цю ж Волинську духовну семінарію і керівником їхньої групи був нинішній ректор ВДС протоієрей Рустік Капауз. Служить отець Федір у селі Береськ Рожищенського благочиння, храм тут Свято-Успенський, своєрідної архітектури, він має 9 куполів, таких храмів один чи два на всю єпархію. Споруджений він у 1912 році на місці старої церквиці, яку розібрали і продали у село Веселе Луцького району. У Почаїв у прощу він ходив вже 5 разів. Два рази як студент семінарії, і чотири – як священик. Звісно, непросто йому тепер вирушати у дорогу далеку, залишаючи парафію, дім, господарство, родину на кілька днів, навіть тиждень. Але для Божої справи знаходить час, Господь завжди управляє так, що все і вдома, і на парафії вирішується, і щоразу проща стає духовною радістю для всіх її учасників.

Цього разу дорога студентів-паломників пролягає через парафії Горохівського та Мар’янівського благочинь (в Угринові, Мирному, Горохові, Пісках) побувають вони на Козацьких могилах у Пляшевій, помоляться на нічній Літургії у храмі в Онишківцях, де монастир і джерело праведної Анни, помоляться у Свято-Богоявленському монастирі у Кременці, і прибудуть на Літургію у Почаїв. У такій прощі для студентів отець Федір найперше вбачає можливість для місіонерства. Адже проходять вони селами з піснеспівами, молитвами, присутні на Богослужіннях. Приклад молодих людей, які продовжують традиції паломництва, надихає, додає православним людям віри і впевненості у тому, що наша віра – жива. А самі паломники несуть до Богоматінки у Почаїв свої надії, свої тривоги і свої проблеми. Кожен – свої. А що ідуть пішки, то кажуть: ангел в такому випадку кожен їх крок рахує і підтримує, а Господь сил додає. І ні з чим незрівняна радість, коли прийдеш до святині пішки.

Наталія Малімон