Синодальный отдел по делам молодежи УПЦ

Дітям з Рожищенщини(Волинь), в яких один за одним померли батьки, всім миром збирають гроші на власне житло

Біда спіткала багатодітну родину Кузьмич з села Михайлин Рожищенського району. 9 дітей залишились круглими сиротами. Спочатку помер батько, а через сорок днів після його смерті відійшла у кращий світ і ненька. Два довгих роки жінка боролась за життя. Онкохвороба прикувала її до ліжка. Діти до останнього доглядали за нею. Аби оплатити неньці дороговартісне лікування, найстарша донька, 26-річна Валентина, навіть їздила на заробітки у Польщу . А після її смерті взяла на себе ще один тяжкий хрест –оформила опіку над п’ятьма неповнолітніми братами та сестрами, фактично замінивши їм матір. У старенькій хатині, яка до того ж сиротам не належить, якось дають собі раду семеро дітей –двоє старших вже мають свої сім’ї. Та недарма кажуть, що світ не без добрих людей. Зовсім скоро ці діти матимуть своє власне житло.

З миру по нитці –сиротам поміч.

…«Ми нашу Валю любимо, слухаємось її, і нам добре разом, -каже 16-річна Руслана Кузьмич. –Вона за нами доглядає».

На господарстві лише вона та 13 річна Аліна, молодші діти – в школі. Дівчата саме пораються по господарству – годують козу та птицю. Вони розповідають, що трохи потеплішає, і всі разом будуть садити город. Матимуть свою картоплю, моркву та буряки –вже буде з чого зварити їсти. Молоко та яйця – теж свої. Не залишають сиріт у біді й односельчани.

«Нам допомагають вчителі, інші односельчани та місцева влада, -каже найстарша Валентина, що саме прийшла до хати. –Підтримують нас, приносять продукти».

Добре відгукується про родину Кузьмич і очільник місцевої громади Руслан Присяжнюк, голова Топільненської сільради, до складу якої входить Михайлин.

«Сім’я благополучна, просто бідова, -каже пан Руслан. – Мама про дітей дбала. На жаль, захворіла і померла в 43 роки. Та і з самими дітьми проблем не виникає, вони дають собі раду, а ми наглядаємо, і по можливості, намагаємось допомогти».

Гроші на хату сиротам –всім миром.

Старенька хатина, в двох кімнатах якої туляться діти, буквально хилиться від вітру. У ній немає ні води, ні газу. Будинок роками не бачив ремонту. Та й це житло сиротам не належить. У будь-яку хвилину вони можуть залишитись на вулиці.

Хто зна, як би склалась подальша доля цих бідових дітей, якби знову ж таки не добрі люди. Про нелегку життєву ситуацію, в якій опинились сироти, випадково дізнався священик з Луцька Валентин Марчук.

«В одній із соцмереж до мене звернулась завуч Кременецької школи Рожищенського району і розповіла про цю родину, -каже отець Валентин. – Я зв’язався з нею того ж дня, щоб перевірити інформацію. Вона здивувалась, бо не чекала такої швидкої реакції. А коли ми переконались, що інформація відповідає дійсності, одразу з отцем Миколаєм Бондаруком поїхали у Михайлин. Побачивши, в яких умовах живуть діти, ми зібрали збори в єпархії і прийняли рішення їм допомагати. Знайшли будинок, який продається, зустрілись з головою ОДА і керівництвом Рожищенської РДА і домовились про співпрацю. За кошти єпархії ми пообіцяли купити хату, а представники влади -зібрати гроші на її ремонт. Потім у Михайлин приїхав наш правлячий архієрей владика Нафанаїл, привіз сиротам продуктові набори та одяг, зібрані по парафіях, зустрівся з дітьми. Нині ми зібрали на хату завдяки щорічному благодійному Різдвяному концерту понад 120 тисяч гривень. Щоправда, цієї суми на хату не вистачило. Тому просимо всіх небайдужих долучитись до збору коштів».

Лариса Зеленчак