Похвала Пресвятої Богородиці у Свято-Покровському кафедральному храмі: до святих Таїнств Сповіді і Причастя приступили «сонячні» діти, і діти – “янголята”
- Подробности
- Опубликовано 20.04.2016
- Просмотров: 1414
У суботу п’ятої седмиці Великого посту Православна Церква відзначає свято Похвали Пресвятої Богородиці. 16 квітня, на яке припало це свято цього року, Божественну Літургію у Свято-Покровському кафедральному храмі, з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта, звершив архімандрит Аліпій (Сапіга), йому співслужили протодиякон Ростислав Петров та диякон Іван Бортнік
У дні Великого посту православні християни приступають до святих Таїнств Сповіді і Причастя, щоб гідно зустріти свято Воскресіння Христового – Пасху Господню спасительну. Церква завжди прилідяла увагу тому, щоб посповідатися та причаститися святих Христових Таїн мали можливість люди із особливими потребами.
Отож цієї суботи до святих Таїнств Сповіді і Причастя приступили особливі дітки та їх батьки – учасники ВОГО батьків дітей з синдромом Дауна та та ВОГО батьків дітей із аутизмом «Янголята».
Довідка:
Торжество на честь Божої Матері – Похвалу Пресвятої Богородиі Церква встановила на згадку про велике чудо, яке трапилось у Константинополі 626 року, в час правління візантійського імператора Іраклія. Тоді заступництвом Божої Матері візантійська столиця, а таким чином і сама православна Візантійська імперія, була врятована від нашестя аварів. Ці племена, примандрувавши до Східної Європи із азійських степів, створили наприкінці VI-го – початку VII століть доволі потужну державу і погрожували Візантії. Під владу цієї держави – Аварського каганату підпали і певні слов’янські племена. І ось як раз в час коли імператор Іраклій вів війну із Персією, щоб повернути завойовані ними візантійські землі, а також і велику святиню – Животворчий Хрест Господній, авари та союзні їм слов’яни взяли у облогу Константинопіль. На з’єднанні із ними підійшли і перси.
Здавалось надії на врятування столиці не було. Константинопільський патріарх Сергій, проносячи чудотворну ікону Божої Матері міськими мурами, благав Господа і Матір Божу про порятунок. День і ніч мешканці міста перебували у храмах, молячись про спасіння столиці. У Константинополі багато храмів були присвячені Божій Матері, а у Влахернській церкві зберігалась Її чудотворна ікона, написана святим апостолом і євангелистом Лукою. І ось у ніч, коли з’єднані сили аварів і персів з моря і суші ринули на місто, страшна буря, яка здійнялась зненацька, потопила кораблі ворожого флоту. Решта нападників почали тікати. Тоді вдячні константинопільці заспівали Захисниці міста – Пресвятій Богородиці урочистий піснеспів, який лунає у православних храмах і донині: «Взбранной Воєводі Побідительная, яко ізбавльшеся от злих, благодарственная воспісуєм Ті раби Твої Богородице, но яко імущая державу непобідимую, от всяких нас бід свободи, да зовем Ті: Радуйся Невісто Неневістная». Згодом був складений і Акафіст до Богородиці.
Остаточно у церковній практиці відзначати Похвалу Пресвятої Богородиці було встановлено у IX-му столітті на згадку про неодноразовий порятунок Константинополя від облоги ворожої заступництвом Божої Матері.
