У Волинській єпархії новий священик: студент ВДС, відомий роботою с молоддю, прийняв сан

«Щиро вітаю священика Віктора Мартинюка і його рідних з особливою подією в його житті. Цілий рік він смиренно чекав цієї миті. Багато хто залишив єпархію, а він дочекався!

Многая літа, дорогий друже,отче Вікторе! Радіє вся Волинська єпархія!» — написав на своїй сторінці у фейсбук протоієрей Валентин Марчук.

Священицьку хіротонію над дияконом Віктором Мартинюком звершив вікарний єпископ Волинської єпархії Нафанаїл у день, коли Православна Церква відзначає Неділю про блудного сина, готуючи вірних до Великого посту. У своєму житті кожен із нас виступає часом у ролі того блудного, або іншими словами – заблукалого – сина, який шукає дорогу до Господа.

Звертаючись з проповіддю до парафіян Хресто-Воздвиженського храму (мікрорайон Теремно), владика Нафанаїл і говорив про те, що під двома братами з євангельської притчі ми розуміємо дві групи людей. Одні живуть за євангельськими заповідями, вони прийшли до Господа, і то є той син, який не покинув свого батька. А інші люди думають, що проживуть без Господа, й блукають життєвими перехрестями, доки через прозріння, молитви та покаяння таки прийдуть до Бога.

Отцю Віктору Мартинюку 13 березня виповниться 30 років, він має вищу світську освіту, закінчив Інститут мистецтв Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Три роки працював хореографом у Волинському народному хорі. Але, як каже тепер, милістю Божою йому було дано закінчити і Волинську духовну семінарію, був рукоположений у диякони. Смиренно ніс послух вожатого у дитячому православному таборі «Стежина добрА», у молодіжному відділі Волинської єпархії, у різних волонтерських і соціальних акціях єпархії. І щиро молився разом з парафіянами у кафедральному Свято-Покровському храмі Луцька.

У переповненому храмі звучить «Аксіос» — «Достойний є». Христова Церква отримала ще одного пресвітера, якому владика Нафанаїл побажав смирення і ревносного служіння Христу та Його пастві. І перше, що робив отець Віктор у священицькому чині, це благословляв люд Божий, приймаючи водночас вітання з тим, до чого він так довго ішов у своєму житті. До того, до чого він і мав дійти, бо на те – тільки Божа воля.

  • 1
  • 11_26
  • 19_12
  • 20_12
  • 25
  • 26_7
  • 27_8
  • 2_34
  • 3_36
  • 5_34
  • 8_27

Джерело