Рівненська єпархія. Як це воно так бути, другом по духу

З 21 по 25 жовтня 2013 року відбувся VI – міжнародний з’їзд керівників та представників молодіжних відділів нашої вітчизни та гостів з братської країни Білорусії. Неодноразово ми запитуємо себе, що об’єднує усіх цих людей, котрі вже шостий раз невимушено, а з нетерпінням чекають та з’їздяться на зустріч у Автономній Республіці Крим, історично важливому місті Балаклава.

По перше, нас об’єднує одна віра, один дух – Православ’я, та бажання принести якусь користь для своєї сторони, своєї єпархії – області.

Конференція у місті Балаклава, та не зовсім правильно можна назвати конференція, бо голосна назва більше носить офіціоз. А дійсно це практична робота, навички, інформація та котру хотілось би примінити в практичне використання на своїй рідній землі, та для розвитку своєї єпархії. Маса цікавих людей, маса приємних облич, котрі здавалось близькі і рідні по духу, приємні добрі та щирі на споглядання. 

Народна мудрість звучить, що кожна мудра людина навчається на помилках інших людей, а не мудра на своїх. Ми зустрічаємось ділимось напрацюваннями, та методами вкорінення та відпрацювання того чи іншого метода досягнення своєї мети. Тобто конференція Синодального молодіжного відділу це дружні зустрічі та практичні тренінги, інформація не теоретична а практична у сфері розвитку молодіжної праці, волонтерського практичного росту, та розвитку апологетики, місіонерство серед нарко залежних та ув’язнених.

1.Розвиток і практичне керівництво в діяльності  у сфері молодіжного відділу.

2.Волонтерство, та методи розвитку волонтерства, залучення волонтерів. 

3.Апологетична робота, розвиток апологетики, психологія сектанта як вербувальника, допомога в реабілітації попавшого під обробку чи вплив сектантів, зокрема тоталітарних напрямків таких як єговісти.

4.Допомога та підтримка нарко - залежних, чи тих хто в ув’язненні.

Розберемо тепер ці пункти основної діяльності більше докладно:

1.Досить цікаво чути та бачити ту інформацію, котру проводить наша Церква у сфері молодіжної діяльності єпархій. Доповіді активних єпархій, котрі досягли у сфері діяльності з молоддю якихось цікавих проектів, розвинули їх та досить непогано виходить реалізувати свої досягнення. Методи праці з молоддю, як майбутнім нашого суспільства, та тими кому доведеться нам передавати християнські чесноти як Віра, Надія та Любов, у кожній єпархії своєрідні і різноманітні. Особливі по своєму підході та важливі і корисні по своєму результаті. Молодь у пошуку спілкування, дружби тим паче у духовності, адже ж ту внутрішню нашу порожнечу потрібно заповнювати позитивом – вірою та любов’ю у не зіпсованому її вигляді. 

2.Волонтерство це можливість соціально потрудитись для ближнього, котрий потребує нашого труда, та допомоги. Волонтерство це творення добра без надії на вдячність та відплату такою ж монетою. Воцерковлення та опікування дітьми сиротами, онкохворими та взагалі обездоленими. Труд важкий та приємний, відчуваєш себе потрібним суспільству, та приносимо радість для тих хто надміру потребує тієї радості. Приємно коли люди самі розуміють, що така робота необхідна не тільки для тих хто потребує тієї волонтерської підтримки, але і для самих волонтерів. Адже ж для нас, для нашого життя волонтерство залишає не аби яку роль в нашому житті. Варто спробувати!

3.Зокрема кожна область потерпає від наступу сектантського. Надоїдливої подачі інформації, непотрібної для сприйняття, котра діє як нав’язлива. Обов’язково потрібно з цим боротись. Зокрема в нашій області Рівненській, ця проблема також болюча, тому що попадаючи  людина ризикує втратити свободу – свою свобідну волю, та уже не керується нею а живе по тому як говориться та пре подається старшими адептами. У молодіжному відділі Рівненської єпархії ведеться активне формування апологетичного центру, із обізнаних у сфері сектознавства священнослужителів, для захисту приходського життя від вклинення сектантства у приходське життя, нашої області.

.Соціальне служіння, для нарко залежних та ув’язнених, це дійсно подвиг. Тому, що дійсно це важка верства суспільства з котрою дійсно важко працювати, але потрібно, бо нехай навіть самий великий грішник, він хворий – гріхом та все ж таки людина, хворі, нещасні по своїй вині, та все ж таки Божі, і також мають можливість на життя та співчуття від ближніх. Ми познайомились із цікавими людьми з під Києва “Духовная и душевная помощь наркозависимым на примере Реабилитационного центра с. Косачевка” про роботу котрої і розповів для усіх реабілітолог Дмитро Волков, самі в минулому наркомани, котрим дали шанс на життя, соціально служать для тих хто дійсно потребує їх допомоги.

І це є унікально, адже ніхто так тебе не зрозуміє як той хто пройшов таким же шляхом тай вибрався, і знає що то таке бути залежним та ув’язненим своїми страстями та гріхами. Також і з тими хто позбавлений волі та проводить свою частину життя, а можливо і більшу частину чи навіть усе життя у в’язниці потрібне співчуття та розуміння та знати про те що на волі у суспільстві є люди кому вони не байдужі та потрібні.

Також це соціальне служіння потрібне не тільки для ув’язнених, а і для нас самих, як говорить мій хороший товариш, прекрасний священик та проста чудова людина протоієрей Миколай Могильний про свою співпрацю з ув’язненими: "Людина більше починає цінити своє життя яке має, коли його втрачає", та наводить приклад пересічної повсякденності говорячи: "представте себе, встаю утром жена раздражает, тёщу вовсе прибил бы, отправляюсь к заключенным прибываю сними пол дня общаюсь, возвращаясь домой понимаю, как люблю свою тёщу, соскучился за женой, и вообще я счастлив что они у меня есть и рядом, и что Господь меня любит". 

 І дійсно ми починаємо цінити те що маємо коли втрачаємо, тому то і мудрість народна нас навчає; що потрібно дивитись на життя тих хто прожив раніше нас, учитись на їхніх помилках та не чинити своїх, щоб не втрачати свого життя а дійсно його прожити.  

Хоча для роботи із ув’язненими потрібно горіти серцем, та любити своє служіння у цій сфері. Горіти соціальним служінням серед важкого контингенту суспільства як ув’язненні та повії, виправляючи їх повсякденність та визнання своєї гріховності, і виправлення себе потрібно жити бажанням допомоги подібно до нашого товариша з братньої країни Білорусія диякона Генадія Сороки, повірте унікальна людина.

Також маса гостів та цікавих людей ділились своїми досягненнями та опрацьованими навичками, у сфері масової інформаційної мережі, у сфері психології кожного нового підростаючого покоління, та по грантових питаннях. 

Протоієрей Олександр Авдюгін цікавий священик котрий живе активним інформаційним молодіжним життям, його цікаво та приємно слухати, та можна почерпнути масу цікавого із трудів написаних батюшкою.

Психолог Анна Лелік докладно і цікаво розкрила з великим професіоналізмом розкриває наболілий підхід до сучасної молоді, сучасного кричущого молодого суспільства, від котрого неможна жахаючись ховатись, та рахувати їх не нормально повноцінними. А навпаки вливатись в молоде суспільство, розмовляючи мовою молодого покоління, знаючи їх цінності та хотіння разом іти до життя духовного. І така праця, це нелегка та важка, і плоди від проведеної роботи також досить солодкі, коли молодь в недалекому минулому важко, стає Церковною і ортодоксальною. 

Важливість проведення духовних зустрічей, корисна не тільки для тих хто хоче спілкуватись із священиком і для самого священика несе не абияку користь для духовного вдосконалення і росту.

  • DSCN6156
  • DSCN6163
  • DSCN6180
  • DSCN6259
  • DSCN6286
  • DSCN6291
  • DSCN6338
  • DSCN6354
  • DSCN6364
  • DSCN6375
  • DSCN6382
  • DSCN6396
  • DSCN6406
  • DSCN6410
  • DSCN6458

Протоієрей Василій Романюк

Голова розвитку духовності серед молоді, 

Керівник молодіжного відділу Рівненської єпархії

Конференции

Наши благотворители

Деятельность Отдела по делам молодежи при Священном Синоде УПЦ поддерживает Международный благотворительный фонд в честь Покрова Пресвятой Богородицы