Неможливо зрозуміти до кінця війну, поки не заглянеш особисто в очі тих,хто постраждав на ній...Які переповнені і страхом, і болем і водночас надією, що все було недарма....
В цьому переконались уманчани,які здійснили візит до військового шпиталю в м.Києв. Гостинці,дитячі подарунки,одяг,засоби гігієни та богато чого іншого нереальним чином вмістилися в легковий автомобіль і приїхали до наших захисників.
«Які у війни очі? Не знаю напевно, але ті, що довелось побачити особисто мені, - дуже різні: байдужі і зневірені, сповнені болю або, навпаки, не зважаючи на біль, впевнені й оптимістичні. Очі війни – це очі звичайних хлопчиків, що пройшли, крізь її пекло…В їх глибину варто зазирнути, щоб зрозуміти у цьому житті, щось більше. Тільки там, у шпиталі, я відчула, що в Україні справді іде війна…Не зрозуміла, а саме відчула. Розуміння, щире співпереживання, хвилювання за тих, хто там, було вже давно, але остаточне відчуття, наскільки все серйозно, з’явилось тільки там…» - пише уманчанка, яка вперше здійснила такий візит.
Хлопці щиро раділи та дякували теплому візиту та подарункам...
А ми дякуєм Богу, що є в світі людська небайдужість та любов!
ШВИДКОГО ВИДУЖУВАННЯ ГЕРОЯМ І МИРУ ДЛЯ НАС ВСІХ!...
Керівник Служби милосердя
Свято-Успенського храму м.Умані
Левадко К.О