Престольне свято в монастирі

П’ятниця, вечір, більшість людей поспішають додому, втомлені, плануючи свої вихідні дні. А от волонтери Служби милосердя Свято-Успенського храму міста Умані на те і волонтери, щоб бути не такими як всі, вони теж поспішали, тільки не додому, а в дорогу, в Свято-Пантелеімонівський жіночий монастир в село Одай Жашківського району на храмове свято

До свята почали готуватися щойно приїхали. Спочатку, як годиться, сестри монастиря всіх нагодували, а потім можна і за роботу. Хтось з волонтерів вперше в житті оббивав тканиною сповідальні аналої, ретельно розгладжуючи тканину, щоб не було ні складочки, хтось вирушив на кухню чистити картоплю.

Робота була всім, а за роботою була молитва. Година, друга пролетіли непомітно. Наші хлопці і дівчата були готові працювати аж до самого ранку, навіщо той сон, якщо можна потрудитися на Славу Божу? Проте матінка Феодора всіх відправила спати.

Зранку, коли ще сонце не зійшло, а над полем був туман, волонтери почали прикрашати храм, де мало відбутися святкове богослужіння. Спочатку оздобили стіни тканиною, прикріпили ікони, а з квітів сплели царські врата. Плели ретельно, квіточка за квіточкою, гілочка ялинки, ще одна квіточка – так вийшла «жива» арка з чорнобривців, соняшників, півників…

Сплетена з любов’ю та на совість, вона милувала око всіх паломників, які приїхали цього дня до монастиря помолитися святому великомученику і цілителю Пантелеімону. Приїхали і священики, які спочатку відслужили акафіст святому, а потім і Божественну Літургію.

Після Таїнства Причастя, батюшка в проповіді розповів про життя цілителя Пантелеімона, поставив святого в приклад, як потрібно трудитися не тільки на совість, а й просто допомагати людям, не маючи при цьому наміру заробити багато грошей.

Після служби духовенство, хористи та паломники сіли за щедро накриті столи. Після обіду люди не поспішали розходитися, жваво спілкувалися між собою, дякували матінці Феодорі за теплий прийом та смачний обід. Волонтери в цей час не сиділи без діла: спочатку допомогли накрити на столи, потім носили страви, прибирали посуд, мили тарілки… І тільки коли майже всі гості пороз’їжджалися додому, волонтери скуштували страви, деякі з яких самі ж і готували. Потім допомагали сестричкам все поприбирати.

Згодом настав час і храм літній розібрати. Не вірилося нам, що так швидко пройшов день. Наші волонтери-послушники практично без перерви та відпочинку пропрацювали цілий день, але як сказав наш ще зовсім юний волонтер Олександр, що «втоми тут, в монастирі, зовсім не відчуваєш, чи то місце таке, чи то молитва тримає на ногах, але ходиш і все робиш, а наприкінці дня здається, що ще б працював і працював…»

Вже перед самим від’їздом сестри знову накрили для наших волонтерів столи, смачно нагодували, дякуємо Вам за турботу. Потім в тимчасовому храмі батюшка помазав всіх освяченим єлеєм, а в дорогу матінка Феодора дала кожному просфору і хлібину, дякувала, обіймала як своїх дітей, запрошувала ще в гості… Приїдемо, обов’язково приїдемо, не чекаючи рік на храмове свято. В такі місця і до таких людей, хочеться не просто повертатися знову і знову, а навіть приїхати і залишитися, і хто знає можливо в когось серце і душа знайде спокій в такому благодатному місці.

  • 361RTd2xMV8
  • 3M4XrhgRbAI
  • 3iKIRLymd_w
  • 4L2irRdGoGM
  • BHjp5PkB4tY
  • BhYrSACfmXQ
  • Dll1Gku6eZc
  • HFN4cqVIQTM
  • MzZqnd38268
  • WV_2vlKpxaU
  • eVqECc7shVo
  • jtKFRqEYALI
  • lEyzJB-fZLA
  • lkW7bvc9Ghs
  • pGLvZ-pSxHU

Інформаційна служба
Свято-Успенської парафії
Плахтієнко Олена