«Розкажіть що небуть про цю конференцію» - саме ця фраза однієї зовсім незнайомої мені жінки переглянувшої у фейсбуці наші фотоемоції з конференції, спонукала мене врешті написати свій відгук про чергову конференцію Синодального відділу УПЦ у справах молоді
Це була п’ята конференція на якій мені пощастило побувати. Дружня делегація із Полтавської єпархії їхала у складі з п’яти осіб під керівництвом голови молодіжного відділу нашої єпархії опротоієрея Володимира Бабича. Великий досвід нашого наставника, цікаві розповіді-враження і просто тепла атмосфера зробили нашу подорож незвичайною. Ця поїздка в такій компанії ну просто не могла не бути незабутньою!
А щодо деталей…І що ж писати?... Перераховувати все що я бачила, чула і відчувала за всі конференції?....Не вистачить і дня щоб все описати…
Скажімо так, я переконана що всі люди які сюди приїздять з року в рік, роблять це, однозначно, зі своїх власних переконань і бажань! Тому що приїхавши сюди хоча б раз виникає непереборне бажання приїхати ще, - побачити близьких за духом людей ( а подеколи виникає враження що далеких любимих родичів), почути щось нове або давно забуте проте таке важливе старе, просто поділитись своїм позитивним і іноді навіть негативним зате досвідом, набратися натхнення для нових справ в Славу Господню творених, поєднатися в спільній піднесеній молитві з дорогими однодумцями, відпочити, торкнутися до прекрасного дарованого Богом мистецтва, відкрити ще одну сторіночку туристично-історичної України, почути високодуховних і талановитих людей , набратись позитиву, вдихнути повітря на повні груди, подякувати за все і за всіх Богу і врешті жити і творити далі!...
Ось такий невеличкий список вийшов і так ненавмисно 13 пунктиків, що відповідає числу реалізованих конференцій. Так, це була 13-та конференція. Пройшло декілька днів після неї, а я вже з нетерпінням чекаю наступної, з гарними теплими спогадами, незабутніми враженнями і такими ж незабутніми людьми.
І зовсім не важливо де саме відбувається конференція (хоч і зазвичай організатори прагнуть від душі порадувати нас морем), - важливо все те чим вона наповнена і безперечно ким вона наповнена, - саме ці складові і загалом складають в собі неповторні місця куди хочеться повертатися знову!...
Сподіваюсь, мій невеличкий відгук дасть пані Галині (саме так звали мою дописувачку із ФБ) відповідь на поставлене запитання. А на завершення одна повна надій фраза – до скорої зустрічі!...
Дашевська Катерина,
учасник конференції