Поїздка до Карпатських гір, що об’єднує православну молодь

Подробности: Опубликовано 21.08.2017; Просмотров: 1263

Відпочинок буває різним. Буває нудним та чорно-білим, а буває наповненим різними кольорами, цікавими подіями та спілкуванням з новими друзями

Світ – це книга.
І хто не подорожував по ньому –
прочитав у ній лише одну сторінку.
Августин Аврелій

Відпочинок буває різним. Буває нудним та чорно-білим, а буває наповненим різними кольорами, цікавими подіями та спілкуванням з новими друзями. Саме такий відпочинок дружня команда православного спортивно-туристичного клубу «КРОК» разом з його головою - протоієреєм Володимиром (Бабичем) по благословенню митрополита Полтавського і Миргородського Филипа провели на мальовничих схилах українських Карпат.

Приємно, коли день починається зі спілкування з Богом; коли ти знаходишся на вершині дивовижної гори та милуєшся вражаючими краєвидами у підніжжі Божого престолу.

Природа Карпатських гір надзвичайно мальовнича. Головні її прикраси – це, звичайно, самі гори, котрі однаково добре підходять, як для активного, так і комфортного відпочинку, та дивовижні полонини, які просто заворожують своєю красою.

Першого дня, мабуть кожен з нас відчував деяку втому, але з наступними підйомами та спусками, напевно всі розуміли - воно того варте. Саме у цей день ми піднялися на найскладнішу, на нашу думку, гору – Петрос – другу за висотою серед гір-двотисячників. Ось яка щедра винагорода нас спіткала – вся Чорногора, як на долоні: від Говерли аж до гори Піп-Іван.

Впродовж дня, пліч-о-пліч із друзями-однодумцями, долаєш складні шляхи до вершин гір українських Карпат. В такі хвилини, навіть буденна домашня подія – прийняття їжі – це спілкування, незабутні історії та безкінечні розповіді отця-настоятеля. Саме на складних маршрутах походу відчувається дружнє плече товаришів: коли сильніший несе вантаж слабшого, говорить слова підтримки, дивиться на тебе поглядом, який просто палає від віри в те, що ти все зможеш подолати з Божою поміччю.

Другого дня наша дружня команда піднялася до перлини подорожі – Говерли. Її назва походить із румунської howirla, що означає «важко прохідне підняття». На відміну від Петроса, на цю гору щоденно піднімаються тисячі туристів з усього світу, тож на шляху можна зустріти не тільки українців, а й поляків, румунів, росіян, білорусів тощо. Але через надмірну популярність, гора всеж потерпає від витоптаності. Так як і всі сучасні туристи, наша команда відразу ж почала робити фотографії довкола. Оскільки погода була сонячна, ми мали змогу побачити Івано-Франківськ та Коломию видом зверху.

Цього ж дня, ми спустилися до чарівного озера «Несамовите»- одного з найвищих, розташованих в Українських Карпатах. Тамуєш подих, споглядаючи на творіння Божого перста – гірське озеро, котре формою, до речі, нагадує Антарктиду.

Третього дня, піднявшись на гору Туркул, на якій саме і знаходиться «таємниче» озеро, наша група попрямувала прямо до Попа-Івана Чорногорського. Напевно вас також зацікавило, чому ж гора має таку дивну назву? За переказами, свою назву вона дістала від скелі на вершині, котра нагадувала священика в рясі. До речі, ще кілька гір носять аналогічну назву, і, як вважають вчені, сполучення «Піп-Іван» не має переконливого етимологічного пояснення. Іншу ж назву – Чорногора, пов'язують з відповідним кольором вершини.

Піднявшись на вказану гору, ми всі ніби завмерли від дивовижних краєвидів Карпат. Не можна не згадати колишню обсерваторію «Білий слон», побудовану поляками. З розповідей отця Володимира ми дізналися, що це найвища точка України, де працювали люди (2028 м над рівнем моря) та, з географічної точки зору – найвигідніша для спостереження за небесними світилами.

До планів, котрі завчасно склав наш поводир – отець Володимир, входило відвідування гори Вухатий камінь. Цікаво, чому гори мають такі дивні назви? На вище згаданій вершині та її схилах є скелі дуже чудернацької форми, які напевно, як хмари, нагадують людям дивовижні форми. Можливо, колись давно, скелі нагадали вченому вуха? Хтозна…

Кожного дня на схилах мальовничих Карпат, наш вечірній відпочинок перетворювався на конструювання табору, розбиття наметів, приготування смачної їжі, а іноді і розпалювання вогнища. В кінці дня, та з його початком всі разом дякують Богу за подарований незабутній день, або за його початок, адже кожен новий день – це нові можливості, емоції та переживання. Дивно, що коли наша команда тільки підіймалась на гору – пастухи з тисячма овець вже спускались, нагодувавши та подоївши їх. І вони так живуть кожного дня! Саме у такі моменти розумієш, що життя у Карпатах не таке вже й просте!

Кульмінацією поїздки було відвідування Свято-Успенської Почаївської лаври, де ми провели спільний молебен з тисячма православними паломниками в храмі, де сама Пресвята Богородиця залишила свій слід. Як рукою зняло втому після занурення в джерело святої Анни. Саме глибоко віруючі люди можуть пірнути в крижану воду. Поговоривши саме з такими людьми, ми дізналися, що деякі пірнають у джерело по сто разів!

Після Карпат, ми відразу поїхали до Кременецької фортеці. Точніше, її залишків. Екскурсовод дійсно розповів нам не тільки історію самої фортеці, а й історію України за часів перебування її земель у складі Литви та Польщі..

Кременецька фортеця знаходиться в Тернопільській області на горі Бона, названій на честь польської Королеви Бони Сфорци. Відома як неприступна твердиня, яку свого часу безрезультатно намагались здобути (одна з небагатьох, що встояли за часів монгольської навали 1240 року). Залишки Кременецького замку справляють на кожного сильне враження, а з Замкової гори відкривається приголомшливий вид на архітектурний ансамбль міста.

Туристичний похід із паломницьким поклонінням в супроводі священика також залишив глибокий позитивний слід на душі. Розповіді протоієрея Володимира на шляху до Карпат, цікаві деталі з життя православної України на території Почаївської лаври та історичні нариси про цей дивовижний край, теплі розмови в автобусі, цікаві ігри та просто спілкування назавжди залишаться в душі кожного учасника даної поїздки. Мабуть кожен член нашої дружньої команди буде сумувати за тими незабутніми хвилинами і з нетерпінням чекати нової поїздки до мальовничих схилів Карпатських гір.

Ніхто не усвідомлює краси подорожі,
поки не приходить додому
і не прикладає голову на стару знайому подушку.
Lin Yutang