Коли в повсякденних клопотах минає час і кожен наступний день стає схожим на попередній, душа починає згасати і тужити за тим світлим і незбагненним, що дає нам Православ`я, прагне вирватися з тенет запліснявілого егоїзму і черствіння.
Саме таку можливість і поштовх змінити світ навколо себе і себе самого, нам дають молодіжні з`їзди і конференції.
В період з 15 по 19 жовтня в Балаклаві, на сонячному узбережжі АР Крим під головуванням епіскопа Обухівського Іони відбулась ІV Міжнародна Конференція Синодального відділу по роботі з молоддю, учасницею якої стала і я.
Після виснажливої 20-ти годинної дороги, було приємно ступити на тверду землю. Та відпочивати довелось не довго – потрібно було готуватись до презентації нашого молодіжного відділу і звіту по роботі, яка була проведена за минулі 6 місяців, адже представити свої надбання потрібно було гідно. Тому й готувались ми ретельно.
Ранок наступного дня розпочався святковою Літургією, яку відслужили соборно всі священики, що прибули на конференцію з України, Білорусії, Словаччини у одному з найвеличніших храмів Криму – в Херсонеському Володимирському Соборі.
По завершенню Літургії, святкове відкриття ІV Міжнародної Конференції Синодального відділу по роботі з молоддю, на якому Високопреосвященнійший Лазар, митрополит Сімферопольський і Кримський, побажав всім учасникам «палати духом» самим, щоб вести за собою інших. Також виступили гості з інших держав: Лія Смірнова, працівник Синодального відділу РПЦ і протодиякон Матфей – представник Православної Церкви Чеських земель і Словаччини.
Після офіційної частини для учасників конференції була проведена екскурсія о.Валеріаном (Головченко) по меморіальному комплексу Сапун-Гора, де ми мали можливість побачити бойову техніку, якою воїни Радянської Армії обороняли і визволяли Південну частину Севастополя в 1942 і 1944 роках. Ми побачили місце, де загинули тисячі воїнів. На місці їх загибелі зведений храм св. Георгія Побідоносця, де всі учасники на вшанування їх заспівали «Вечную память».
Після смачної трапези у залі бази відпочинку «Чембало» конференція потікла у своєму звичному руслі. Наш відділ у складі голови молодіжного відділу прот. Василія Романюка, керівників по роботі з молоддю у Радивілівському і Корецькому благочиннях - прот. Андрія Царука та прот. Сергія Совпенця і мене, представив свою роботу.
Представники інших єпархій також ділились досвідом роботи з молоддю. У кожної єпархії свій підхід, але мета у всіх нас одна – ми єдині у Христі і від того, як буде мислити молодь, залежить наше майбутнє, а те як саме вона буде мислити, залежить від тих, хто її навчатиме, тобто від нас.
Ви знаєте, ця конференція принесла багато несподіваного… Як мама двох дітей вже досить чималого віку, я дізналася безліч корисного і пізнавального стосовно виховання і воцерковлення дітей. Дуже докладно і цікаво представила доповідь на цю тему Тетяна Володимирівна Склярова, доктор педагогічних наук, викладач Свято– Тихонівського університету (Москва), яка була в числі почесних гостей на конференції.
Слухаючи її, та аналізуючи в думках своє життя, я відкрила для себе, що виховувала своїх чад, скоріше «по – наитию», чим по знанням. Адже наші батьки, в часи атеїзму, не знали як правильно закласти в нас фундамент духовного розвитку, та й в храм ми ходили крадькома, 3-4 рази на рік. Наше духовне пізнання світу зводилось скоріше до написаного поетом: «Мы все учились понемногу, чему – нибудь, и как – нибудь». Тому, ставши учасницею конференції такого масштабу, я ще раз відчула її цінність і необхідність, адже щоб навчати інших, потрібно знати «як» і навчитись самому.
Методи роботи, точніше спілкування, з молоддю скрізь різні, адже скільки людей, стільки й думок і підхід до кожної людини суто індивідуальний, але всіх їх об`єднає одна назва – ми православні. Немає значення, чи ми говоримо про Бога мовою пісні чи театральної постановки, чи влаштовуємо день танцю, або загартовуємо «скаутськими методами» чи організовуємо олімпіади, головне, що ми живемо в Господі, і виховуємо православний дух в серцях нашої молоді.
Величезна подяка і низький уклін всьому Синодальному відділу, адже без їх титанічних зусиль не було б нічого. Особливо хочеться подякувати Аліні Недашківській. Вперше я познайомилась з нею взимку, на Міжнародному молодіжному форумі в Почаєві, а вже влітку, коли вона була у нас в гостях на Єпархіальному з`їзді в с.Онишківці, ми зустрілися як рідні люди. Навіть зараз, пишу і ловлю себе на думці, що посміхаюсь, згадуючи цю теплу, рідну душу.
Взагалі, моя донечка, яка першою прийшла працювати в Рівненський молодіжний відділ і мала змогу раніше побувати на різних конференціях і познайомитись зі всім Синодальним відділом, з таким захопленням і світлом в очах розповідала мені про людей, які там працюють, що мені навіть стало трошки заздрісно. Та тепер, коли Господь подарував мені можливість самій поспілкуватись з людьми, яких бачила тільки на фото або читала в «Отроці» їх статті, вдячності моїй не було меж. Отець Валеріан і отець Іоасаф – два титана, які не просто випромінюють світло, а скоріше, як море, заливають теплом все навкруги.
Також дуже приємно було отримати цінні призи, серед який і відеокамера - подарунок від Синодального відділу за І місце в Україні у конкурсі «Молодежь и Церковь. Новости из епархий».
Коли виїжджали з Рівного, тут накрапав дрібний дощ, а кримське узбережжя зустріло нас спекотною погожою дниною і надзвичайно блакитним морем. Зізнаюсь чесно, в такому чистому морі я ще ніколи не купалась. Можливо для кримчан це видасться смішним, але я відчула себе маленькою дівчинкою, яка вперше побачила море.
Це відчуття повноти радості я привезла додому, сюди, в справжню осінь, холодну і мокру, де відгомін літа буде мене зігрівати ще довго-довго тому, що враження від конференції незабутні. Спаси Вас Господи!
Олена Капітанюк, заступник голови
молодіжного відділу Рівненської єпархії