Синодальный отдел по делам молодежи УПЦ

Протягом всього земного життя всім, від малого до старого, хочеться, щоб життя сповнили нехай маленькі, але дива: у повітрі витали любов і добро, а випадкові перехожі дарували одне одному посмішки. Робити добрі справи зовсім не складно і не обов'язково бути чарівником, необхідно просто цього прагнути

Ми часто називаємо своїх дітей майбутнім Церкви і суспільства, але якщо ми не будемо докладати зусиль, щоб долучити їх до Церкви сьогодні, то вони й не будуть Її частиною в майбутньому.

Діти бувають різні. Навіть вихована дитина, буває, витворить таке, що хоч скрізь землю провалися. І якщо дивитися на дітей з розумінням, то очевидно, що все богослужіння дитині вистояти, не заважаючи іншим, важко.

Для того, щоб діти не нудилися під час незрозумілих їм, поки що, служб в очікуванні Причастя і не приносили незручностей іншим, при Новоград-Волинському Свято-Троїцькому кафедральному соборі з 2011р. діє дитяча кімната. Ініціативу реконструкції складського приміщення записного столу під дитячу кімнату подав отець Валентин.

У зимову пору року у цій кімнаті звершується Таїнство Хрещення немовлят.

Ініціативу ремонту в дитячій кімнаті у 2011р. найактивніше підтримала Валентина Коваль. Завдяки її турботі та фінансовій допомозі було зроблено капітальний ремонт.

Час лине, дітки активні, за приміщенням потрібен догляд. На даний час шефство на дитячою кімнатою взяла юна прихожанка, учасниця Троїцької молодіжки, духовне чадо отця Валентина - Леся Гайдай. Леся подарувала малюкам у дитячу кімнату: нові меблі, карниз та тюлі, оновила склад необхідних іграшок, зі своїми помічниками підфарбувала стіни та стелю, які прикрасила метеликами, сонечками, паперовими кулями. Одним словом, створила справжній затишок для маленьких парафіян.

Переступаючи поріг цієї чудової кімнати, ніби потрапляєш у казку! Яскраві кольори, зручні та якісні дитячі меблі, а ще – безліч найрізноманітніших іграшок. Діти, граючись у цій кімнаті, відчувають себе безпечно і вільно, тобто як вдома. А це головна мета - щоб церква була для них домівкою.

Завдяки духовному наставнику отцю Валентину, Леся полюбила собор як свій рідний дім, а прихожан як братів і сестер. А для рідних людей хочеться творити дива.

Ще досі не забули і, мабуть, не забудуть прихожани креативно прикрашені ялинки, а квіткові композиції біля ікон – це все справа рук Лесі.

Тож, дякуємо за доброчинність, яка не регламентується нормативними актами, а лише слідує Божим заповідям і Божому закону Любові, який написаний на скрижалях людського серця. Нехай Бог благословляє ваші труди і надалі допомагає вам у всіх благородних справах.

Прес-служба Новоград-Волинського Троїцького округу