Синодальный отдел по делам молодежи УПЦ

9 травня…Це веселе і водночас сумне свято. Адже в цей день ми святкуємо день Перемоги, день визволення нашої Вітчизни і водночас поминаємо тих людей які поклали своє життя за нашу свободу

Згадок про цю війну є безліч. Про воїнів написані книги, про них згадано у підручниках з історії. А от про людей які зробили не менший внесок, а саме партизанів, відомостей значно менше, а то й взагалі немає.

Але якщо немає письмових відомостей, то є місця, які зберегли про них пам’ять. Так у Ківерцівському районі, в урочищі Лопатень, знаходиться напевно одна з найбільших згадок тієї страшної війни, музей партизанської слави, який включає в себе саме приміщення музею та землянки, в яких розташовувалися комендантський взвод, штаб, госпіталь і операційна.

Однак, які б міцні вони не були, час бере своє і деякі землянки прийшли в аварійний стан.

З благословіння митрополита Волинського і Луцького Ніфонта молодіжна організація К.Р.О.К. провела акцію до дня Перемоги.Так, на протязі 3-ох днів, «кроківці» допомагали реставрувати ці пам’ятки історії, відновлювали землянки де був штаб та де проживав відомий радянський розвідник Кузнєцов М.І.

Приїхали ми туди 30 квітня у ввечері, щоб із самого ранечка розпочати роботу. Розбили табір на острівку, поставили намети, розвели вогнище… І все це було переповнене якимось незвичайним натхненням, адже всі хотіли, щоб скоріш би наступив завтрашній день.

Наступного дня, після сніданку, ми вирушили до роботи. Всі були вражені, побачивши ці землянки, адже більшість з нас були тут вперше. Всі приступили до роботи, а її було не мало (одну землянку затопило водою, другу прийшлось повністю перекривати дах). По обіді, який до течі був приготовлений на вогнищі, всі з ентузіазмом продовжили роботу. Працювали не тільки хлопці, а й, як це не дивно, дівчата, які не менш вправно, тримали у руках молоток. У вечері всі потомлені прийшли у наметове містечко ( як ми його називали). Хоча й втомилися, а на душі була радість. Після вечері, всі зібрались біля вогнища, де поспівали пісень під гітару. Пізно вночі молодь все ж порозходилась спати, залишились лише чергові ( всю ніч у таборі сиділи чергові, які стерегли наметове містечко від непроханих гостей, таких як лисиць, кабанів і т.д.).

Наступний день був не менш насиченим. Адже з самого ранку всі знову взялися до роботи. Викачали всю воду із землянки Кузнецова, та до крили дах у іншій землянці.

Зробивши роботу у ввечері, всі дружно почали збиратися додому. Їхати не дуже хотілось, адже поїздка була не забутньою (телефонні мережі там не доступні, що також пішло всім на користь). Ми всі дуже згуртувалися. Адже робота, на мою думку, зближує та дає незабутні враження.

Звісно робота була проведена при підтримці небайдужих людей, а це заступник голови Ківерцівської райдержадміністрації Зубенко Є.К., настоятеля Св.Миколаївського храму протоієрея Олександра Кондратюка, лісівників, які допомогли з пиломатеріалами та директора музею Шульгач Валентини Олександрівни. Основна праця та ініціатива належала координатору православної молодіжної організації К.Р.О.К. протоієрею Андрію Яковлюку, який запропонував молоді зробити цю добру справу до дня Перемоги.

Надіємось, що і майбутні покоління будуть пам’ятати подвиги партизанів у цій страшній війні.

Наталя Величко
член ПМО К.Р.О.К.