Синодальный отдел по делам молодежи УПЦ

Цього року на честь свята Покрови Пресвятої Богородиці наш молодіжний відділ провів три заходи : перший – велопробіг, другий – Хресний хід навколо міста, і третій – спортивно-розважальна програма біля храму

14 жовтня це не тільки свято Покрови , але й День українського козацтва. Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови.

Саме на це свято козаки проводили свої ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана. В одній з найвідоміших козацьких пісень співається: “Нам поможе Святий Юр ще й Пречиста Мати турка звоювати».
Збираючись у похід на ворога, козаки здійснювали молебень до своєї Покровительки і ревно співали «Під твою милість прибігаємо». Щасливо повернувшись із походу, поспішали до Неї зі щирою подякою.

Український козак – це лицар України, морально чиста, високодуховна людина, яка вміє панувати собою, володіє своїми емоціями, розумом, волею…

Наші славні запорожці мали на Січі церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці з іконою, на якій містився напис «Ізбавлю і покрию люди моя», а від гурту запорожців — протягнута стрічка вгору до Божої Матері з благанням «Молим, покрий нас чесним твоїм покровом і ізбави нас од всякого зла. У часи всенародного лихоліття Її свята ікона знаходилася у кожній українській хаті.

У народі існує багато легенд про випробування прийому в козаче товариство. Розповідають, що після того, як хлопець перехреститься, його пригощали пекучим від перцю борщем. Новачок мав його з’їсти, запиваючи квартою оковитої. Опісля новачка вели туди, де лежала перекинута між скелями колода : хлопець мав пройти тим «містком», не зірвавшись у воду. Подолавши ці перешкоди, майбутній козак повинен був пропливти певну відстань проти течії в смузі Дніпровських порогів.
Але це ще не все. Хлопець повинен був, осідлавши дикого лоша – чолом до хвоста, – без сідла й вуздечки, проскакати полем і повернутися неушкодженим. Якщо хлопець «на дикому лошаку скакав”, то це означало – у козаки годиться.

Чи кожен юнак проходив такі випробування, чи народ просто наділив їх богатирською силою, – цього не відомо, достовірно одне : на Січ приймали незалежно від національності, віку та минулого, аби був вільний та нежонатий, говорив козацькою мовою, був православний, знав і приймав порядки та звичаї січового лицарства.
У програмі нашого свята були: козацькі змагання, дитячі естафети, майстер-класи, козацький квест і на завершення - козацька вечеря. Найкмітливіші і найшустріші отримували безліч подарунків.

Ксенія Марценюк,
секретар відділу у справах молоді
Хмельницької єпархії УПЦ