«Апостол» – книга-ювіляр 2014 року

Молодіжний відділ Хмельницької єпархії взяв участь у шкільному семінарі, виступивши з доповіддю про Івана Федорова

У наші дні, коли друковане слово відіграє величезну роль у житті людей, із особливою вдячністю ми згадуємо ім’я творця стародруків, першопрохідника друкарської справи диякона Івана Федорова. Він був засновником друкарства в Україні та Росії, і його творча спадщина надзвичайно багатогранна.
Саме цій визначній історичній постаті ми присвятили нашу доповідь, з якою завітали до НВО № 5 міста Хмельницького задля участі в семінарі «Християнство в Україні». Під час семінару юні християни розповідали про історію святих православних місць України та життя святих Божих угодників.
Коли ж на Русі з'явилася перша друкована книга? З'явилася вона 1 березня 1564 року в Москві в державній друкарні, яку заснував Іван IV і яку очолив Іван Федоров. Повна назва книги – «Діяння апостольські», але більш відома її коротка назва – «Апостол» («Моско́вский Апо́стол», або «Деяния святых апостол списана святым апостолом и евангелистом Лукою»). Діяння апостолів читають у всіх православних храмах на кожній службі. Цього року ми святкуємо 450 років від дня видання «Апостола» – першої друкованої книги на Русі, виданої Іваном Федоровим та Петром Мстиславцем.
Якщо спробувати коротко розповісти про життя Івана Федорова, то вийде приблизно так: народився 1510-го. У 1530–1550-ті роки належав до оточення митрополита Макарія і з ним приїхав до Москви. Там Федорова висвятили на диякона. 1563 року було зведено особливий будинок для друкарні, в якій і почали працювати перші друкарі – Іван Федоров, Петро Мстиславець. За два роки вони випустили «Апостола». Негайно ж по виході книги розпочалися переслідування друкарів із боку переписувачів, і вони мусили тікати до Литви, де їх радо прийняв великий литовський земельний магнат Григорій Олександрович Ходкевич. Він запросив друкарів до свого маєтку в Заблудові, щоб там вони влаштували друкарню і постачали книгами православні церкви. Першою книгою, що вийшла в Заблудові, було «Євангеліє учительне». Ця книга багато в чому відрізнялася від московських видань. Наявність докладної титульної сторінки, передмови, а не післямови, яку написав сам Ходкевич – ось головні відмінності. Ходкевич згадує першодрукарів із великою повагою, називаючи їх на ім’я та по батькові.
1569 року було укладено Люблінську унію, яка остаточно закріпила об'єднання Польсько-литовської держави, після чого відносини з Москвою загострилися, а Православ'я почали поступово витісняти з держави. Зрозуміло, що за таких умов просвітительська діяльність Івана Федорова стала неможливою. Ходкевич подарував Федорову поселення, яке могло б прогодувати його. Але першодрукар не хотів залишати своєї улюбленої справи і переїхав до Львова. Там Іван Федоров опинився в зовсім інших умовах, ніж був досі. Якщо в Москві друкарня існувала на державні кошти, а в Заблудові на кошти мецената, то у Львові потрібно було знайти або заможних людей, або звернутися до церкви. Допомогли йому небагаті священики та городяни. Він отримав допомогу від людей, які розуміли величезне значення книги. 1574 року Іван Федоров випустив у Львові першу слов'янську «Азбуку» та нове видання «Апостола».
У кінці книги цілу сторінку займає друкарська марка Івана Федорова. У багатому орнаменті з одного боку поміщено герб міста Львова, з іншого – знак Івана Федорова, що з'являється у всіх наступних виданнях.
Через кілька років його запросив до себе князь Костянтин Острозький до міста Острога, де Федоров надрукував за дорученням князя знамениту «Острозьку Біблію». Спочатку вчені, які жили в Острозі, хотіли перекласти її українською мовою, але потім відмовилися від цієї ідеї, боячись неточностей перекладу, які могли спотворити зміст. Друкування книги розтягнулося на півтора року. Було відлито два нових шрифти: один – для основного тексту, інший, зовсім невеликий, – для приміток. А на заголовні сторінки використали великий московський. Післямови та передмови були віддруковані паралельно з церковнослов'янським грецьким шрифтом. «Острозька Біблія» являє собою дуже велику книгу, в якій 628 аркушів. Текст надруковано у два стовпці, що було новим прийомом у російській та українській книгах. На останній сторінці вміщено післямову із датою виходу в світ та друкарський знак.
Виготовлення шрифту – трудомістка робота. Спочатку виконували матрицю: вирізали в твердому металі опуклу форма на кожну букву, виготовляли її копію через відбиток на більш м'якому металі – та поглиблена форма і називалася матрицею. Наливаючи в неї метал, отримували літери в потрібній кількості. На друкованому дворі суворо стежили за тим, щоб рука в різця була твердою. Тільки досвідчений майстер міг розрахувати силу удару, щоб поглиблення було скрізь однаковим. Шрифти відливали з олова. Потім із цих букв набирали текст, який потребував ювелірної точності дотримання проміжків між літерами та словами. «Апостол» видано як досконалий витвір друкарського мистецтва.
Щоб отримати книжкові ілюстрації та орнаменти, гравірували дерев'яні дошки, найчастіше з грушевого дерева. Пиляти його потрібно було обов'язково вздовж стовбура. Виготовити дошку на одну гравюру вдавалося лише за два–три місяці. Чорну фарбу для набивання варили в самій друкарні із сажі. Найскладнішим процесом і був якраз двоколірний друк. Перед друком папір клали на мокру тканину, щоб зволожити, допомагаючи йому краще сприймати фарбу.
Готові відбитки збирали в зошиті і кожен вибивали дерев'яним молотком, не допускаючи збільшення товщини біля корінця. Усі зібрані разом зошити вирівнювали в лещатах, після чого обрізали. У парадних виданнях (для підношення царю або патріарху) обріз золотили або фарбували фарбою. У зшиванні найчастіше використовували конопляні нитки, кілька разів складені. За палітурні кришки правили дошки, обтягнуті тканиною або шкірою. Як правило, в хід ішли шкури телячі або овечі, рідше кінські та козині. Шкіряну обкладинку нерідко прикрашали тисненням за допомогою спеціального штампа.
За винятком повороту гвинта верстата для притиснення друкованого аркуша до форми, всі операції робили вручну. А була ж іще редакторська, коректорська, літературна та художня роботи! Яку ж титанічну працю вкладали першодрукарі у свій твір!
«Часослов» – це кишенькове видання, збірка молитов, за якою вели богослужіння і навчали грамоті дітей. Часослов та букварі Івана Федорова були вже типами масової та навчальної книги. Користувалися вони великим попитом і зачитувалися до дірок.
Помер друкар у грудні 1583 року в передмісті Львова.

  • 1243
  • 1423
  • _009
  • _018
  • _069
  • _074

Ксенія Сівко,

секретар Відділу у справах молоді Хмельницької єпархії УПЦ